Часто у батьків виникає питання про кишенькові гроші для дітей – чи повинні діти якось заслуговувати ці гроші, чи повинні вони якось їх заробляти, чи повинно це корегуватися їх поведінкою? Кожна сім’я ці питання вирішує по-своєму.
Взагалі кишенькові гроші – це перш за все спосіб навчити дитину орієнтуватися в світі грошей. Дитина повинна навчитися, як витрачати, як розраховувати, вистачить чи не вистачить, як відкладати, як збирати, як давати в борг, як брати в борг.
Саме з цією метою кишенькові гроші і даються. З цієї парадигми зрозуміло, що вони навряд чи можуть залежати від поведінки, наприклад. Ми ж не даємо дитині підручники тільки тоді, коли вона добре себе веде і не забираємо їх, якщо вона погано поводиться.
В яких випадках може бути відкликано право на кишенькові гроші?
Тільки якщо порушується якась домовленість, на що їх не можна витрачати. Наприклад, якщо ви забороняєте витрачати їх на чіпси або інші заборонені продукти або речі. Все інше – це тренажер, це засіб навчання. Як тренажер, як засіб навчання теж повинен бути принцип, що він повинен знаходитися в зоні найближчого розвитку.
Якщо дитині, наприклад, 6 років, то ми можемо при вході в магазин дати їй 10 грн і сказати, що на це вона може сама собі купити, що хоче. І якщо дитина вже володіє арифметикою, то вона може порівняти цінник, скласти, і дізнатися, чи вистачить йому на чупа-чупс і шоколадку або не вистачить. Це його тренажер.
Коли дитина дорослішає, ми можемо дати їй гроші на тиждень, і вона повинен навчитися з ними поводитися. Може бути таке, що вона їх витратить в перший же день і потім весь тиждень буде сидіти без грошей, а може бути таке, що вона не розрахує, може вистачити лише на кілька днів. Це нормальна технологія. Важливо, щоб з нашого боку в цей час не було ніякого зловтіхи, а була підтримка, допомога і пояснення, що ти в цей раз зробила так, а можна зробити ще по-іншому, спробуй наступного разу зробити інакше.
У міру того, як дитина стає дорослішою, можуть бути вже більш складні технології і схеми. Наприклад, можна домовитися з нею про те, щоб купити щось навпіл – половину суми даємо ми, а половину вона повиннна накопичити, відкладаючи частину своїх грошей.
Може трапитися і так, що коли-сь і ми, батьки, можемо залишитися на мілині, а у дитини відкладено як раз і ми можемо у неї взяти на три дні до зарплати.
Ми застосовуємо різні способи, які допоможуть дитині навчитися поводитися з грошима, вибудовувати відносини з ними, планувати, розраховувати. У міру того, як діти стають дорослішими, вони зазвичай самі цікавляться, і ми відповідаємо на їхні запитання, що і скільки коштує, що дорого, а що дешево, ми розповідаємо, скільки коштує квартплата, скільки коштує електроенергія і так далі. Ми розповідаємо, як влаштовані наші заробітки, якщо вони складаються з частин, наприклад, це зарплата плюс якісь гонорари, якісь ще надходження. Ми розповідаємо дітям, на що витрачаються ці зароблені гроші – на знімання квартири, на квартплату, на продукти, на одяг, на речі щоденного користування, тобто ми починаємо вводити її в домашню бухгалтерію.
Робота для дитини
Зазвичай років з 13-14 (а деякі діти і раніше) самі вже хочуть заробляти. З цим теж досить складно. Знову-таки добре було б, щоб дитина захотіла цього сама, а не щоб це вперше прозвучало від батьків обов’язкове: «Іди-но ти вже працюй», особливо в ситуації, коли в цьому реальної необхідності немає, тобто це не той випадок , коли сім’я ледве перебивається.
