зона комфорту

Щодня мільйони людей пропадають перебуваючи в зоні комфорту. Вона не дає людині розвиватися і здійснювати свої мрії, змушує деградувати і не реалізовувати свої можливості. Подолання зони комфорту – це перший рубіж на шляху становлення особистості.

Кораблю безпечніше в гавані. Але він не для цього будувався.

Що являє собою зона комфорту?

Таке поняття, як зона комфорту, часто зустрічається в психології. Зона комфорту – це людський стан, при якому немає бажання здійснювати яку-небудь корисну діяльність. Досягається за допомогою задоволенням базових потреб і закріпленням через звичку.

Людина починає жити за звичкою, боячись зробити крок у бік від звичного способу життя. При бажанні все-таки, що-небудь змінити в житті, вона відчуває дуже сильний дискомфорт від стресу, викликаного, когнітивним дисонансом. Когнітивний дисонанс – це невідповідність уявлень про те, як повинна жити людина та її знаннями про реальне життя.

Цей стан самообману, з одного боку, людина задовольняє свої базові потреби в їжі, даху над головою і затишку, при цьому уникаючи своєї самореалізації поза цією зоною комфорту. Вона затягує, виходить своєрідний біг від себе, від своїх життєвих цілей і свого покликання в зону комфорту.

Чим погана зона комфорту?

Вона веде до деградації особистості. Людина навіть усвідомлюючи, що попросту витрачає свій час на непотрібні і даремні заняття, не може вийти із зони комфорту і знайти себе. Пов’язано це з тим, що стає складно порушити свій звичний розпорядок життя. Він може провести все життя в зоні комфорту, так і не зробивши жодного кроку до своєї мрії чи мети в житті. Все життя такої людини складається із звичок і страхів. Людина закривається від світу і пізнання чогось нового. Виходить отака “людина у футлярі”, яка боїться зробити крок убік від повсякденного життя.

Варто тільки зробити крок за межу звичного способу життя, який складається з перегляду телевізора, маршруту дім-робота-дім і сидіння за комп’ютером, як людина починає відчувати величезний дискомфорт і стрес. Така людина складається з набору звичок і шаблонів, яким вона неухильно слідує все своє життя. Типовий приклад запущеної стадії зони комфорту – це японські Хіккі. Хіккі – люди, що повністю ізолювали себе від суспільства, переважають в основному в Японії.
Вихід супроводжується значними труднощами, але тільки через вихід можлива реалізація себе.

Для чого потрібно виходити із зони комфорту?

Виходити потрібно для зміни якості свого життя, для того щоб життя засяяло новими фарбами і перестало бути похмурим. Більшість причин для зневіри у людей, якраз страх перед виходом із зони комфорту. Найголовніший плюс при виході з неї – це можливість знайти себе в житті. Адже перебуваючи в звичному болоті і не осягаючи чогось нового, стає дуже складно усвідомити своє покликання.


Настає стан, коли хочеться в житті чогось іншого, але боязно почати здійснювати своє бажання. Пошук себе неможливий в глухій зоні комфорту. Вона забрала багато життів у людей, при цьому живих біологічно. Тим не менше, вихід повинен бути розумним, не треба кидатися на перше-ліпше бажання, як амбразуру. Потрібно зважити всі за і проти. Може виявитися, що вас гальмує не страх, а здоровий глузд і почуття самозбереження.

Як вийти із зони комфорту?

Необхідне усвідомлення того, що вона – це продукт его, нав’язаний ззовні. Для виходу із зони комфорту потрібно зрозуміти, для чого цей вихід здійснюється і зафіксувати мету в голові.

Заглушивши внутрішній діалог, який закликатиме повернутися назад, вийде розірвати ланцюжок шаблонних подій. Треба почати пробувати себе в чомусь новому, доти поки не знайдеш себе в житті. Як тільки пошук себе буде закінчений, життя стане легким і перетвориться на одну велику зону комфорту.

Людське тіло прагнути до спокою в зоні комфорту, але для особистості цей спокій протипоказаний.