Нерідко перед підприємством постає таке запитання: як правильно у штатному розписі відобразити посади, що обіймають на підприємстві працівники, а також чи допускається створювати розширені назви професій додатковими словами або через дефіс, або з наведенням уточнень у дужках? Адже подеколи трапляється, наприклад, коли на підприємстві працює декілька менеджерів зі збуту, які виконують різні роботи, а в Національному класифікаторі України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» (далі — КП) для них призначена професія з кодом 1475.1.
«Продавець-вантажник», «Інженер-електрик» тощо ? чимало кадровиків, не маючи у своєму розпорядженні відповідних нормативних документів або трактуючи їх на власний розсуд, уносять записи до трудових книжок працівників саме в такому вигляді. Звісно, це не відповідає ані положенням КП, ані Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін’юсту та Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58 (далі ? Інструкція № 58).
Відповідні пояснення надають фахівці Управління Держпраці в Кіровоградській області, які наводять хибні найменування посад (професій), котрі можна укрупнено розділити на такі групи:
1. Побутові назви професій (посад) ? не мають жодного відношення до нормативної бази, містять суто «розмовні» терміни професійної діяльності, що подекуди застосовуються як найменування професії (посади) під час унесення до трудових книжок, як-от: «Ветлікар», «Комбайнер», професії з «русизмами» (у записах українською мовою) тощо.
2. «Жіночі» назви професій ? містять гендерну професійну ознаку, що також порушує методологію професійної класифікації, наприклад, «Телятниця», «Робоча». Слід зауважити, що згідно з нормами КП усі професійні назви робіт визначаються лише у чоловічому роді. Такий підхід несе суто технічний характер, який традиційно використовується Класифікаторами професій багатьох країн. Винятком є лише декілька професій, яким притаманне використання тільки у жіночому роді, зокрема, «Швачка», «Нянька», «Покоївка», «Сестра-господиня», «Економка», «Друкарка». Таку редакцію назв професій було офіційно визначено Інститутом української мови НАН України й застосовано у КП. Надання ж гендерної ознаки іншим наявним у КП професійним назвам робіт (наприклад, у вигляді «Завідувачка лабораторії», «Секретарка керівника», «Паспортистка») є неправильним, й не тільки в штатних розписах, трудових договорах, трудових книжках й інших офіційних документах, а й у рекламі.
3. Подвійні назви професій (посад) ? це назви професій, виписані через дефіс. Бажання окремих роботодавців і кадровиків зафіксувати в трудовій книжці працівника суміщення посад у завданнях й обов’язках конкретного працівника (коли він фактично виконує, наприклад, роботи продавця та вантажника) призводить до появи таких професійних назв робіт, як: «Тесляр-бетоняр», «Продавець-вантажник», «Касир-бухгалтер» та схожих. ДК 003:2010 не передбачено утворення розширених (подвійних) назв посад (професій) через дефіс, окрім тих, які внесено до нього, а тому таке об’єднання двох назв професій (наприклад, «манікюрник-педикюрник») не відповідає положенням КП (див. лист Мінпраці України від 20.01.2007 р. № 10/13/116-07).
У роботодавця завжди є можливість (за згодою працівника) включити до посадової інструкції за основною посадою додаткові завдання й обов’язки. Наприклад, «Оператор комп’ютерного набору» виконує роботу з комп’ютерного набору текстів протягом 6 годин, а 2 години, що залишилися, ? роботу архіваріуса. У цьому випадку професійна назва роботи для виконавця визначається як: «Оператор комп’ютерного набору», а до його посадової інструкції включаються додатково обов’язки архіваріуса.
Під час виконання обов’язків, які належать до двох або навіть трьох різних посад, які є у штатному розписі, доцільно оформлювати:
- або внутрішнє сумісництво, коли співробітник працює на двох посадах за двома різними графіками, виконуючи роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час;
- або суміщення, за яким передбачається доплата за виконання обов’язків за іншою посадою без відриву від основної роботи. Для цього посада, за якою виконують роботу за суміщенням, має бути внесена до штатного розпису й бути вакантною. Суміщення та розмір доплати за нього слід попередньо узгодити з працівником, після чого оформити наказом.
Джерело: buhgalter.com.ua
