У біржовій, банківській та торговельній справі широко використовується поняття «маржа». В його основі лежить ідея різниці між ціною продажу і собівартістю продукції. Якщо коротко, під маржинальністю розуміють рентабельність продажів. Цей показник визначає прибутковість підприємства. Висока маржинальність свідчить про фінансову успішність компанії.
Маржинальний аналіз та його призначення
Маржинальний аналіз інакше називають аналізом беззбитковості. В рамках цього аналітичного підходу виділяють поняття «маржинальний дохід», який вираховується у вигляді різниці між обсягом виручки і змінними витратами по їх сукупності в цілому по підприємству.
Одна з функцій маржинального аналізу полягає в тому, щоб дати об’єктивну оцінку стану і рівню резервів і ступеня їх використання у виробництві. На базі такого аналізу ведеться розробка способів мобілізації резервів і можливості їх фінансового забезпечення.
Концепція маржинального доходу
Економічний сенс маржинального доходу полягає в тому, що він дає можливість покрити постійні витрати і дозволяє сформувати чистий прибуток від діяльності підприємства. Маржинальний дохід визначається як гранична прибуток, який підприємство може отримати в разі виробництва і реалізації кожного виду продукції.
Концепція маржинального доходу добре вписується в систему методів управління і обліку витрат. Суть цієї системи в тому, що до собівартості відносять виключно прямі витрати. А накладні витрати, які прямо не залежать від обсягу продажів, не включаються до собівартості, періодично списуючи на фінансовий результат. Згідно з концепцією, найбільш точна калькуляція не та, куди включаються всі витрати, вироблені після трудомістких розрахунків і розподілу витрат, а та, в яку внесено витрати, що забезпечують випуск конкретної продукції.
У практиці роботи підприємства нерідко виникають ситуації, коли в асортименті продукції, що випускається є продукти з низькою і навіть негативною рентабельністю за собівартістю, але з позитивним маржинальним доходом. Продукти даного виду покривають пов’язані з їх виробництвом змінні витрати і деяку частину постійних витрат.
Поглиблений маржинальний аналіз ефективності випуску продукції демонструє, що виключення з виробництва продукту, що має негативну рентабельність за собівартістю, може не бути виправданим. Найчастіше таке рішення призводить до парадоксальних результатів, наприклад, до зниження прибутку підприємства.
У маржинальному аналізі часто використовуються наступні показники:
- коефіцієнт валового доходу;
- коефіцієнт маржинального доходу;
- коефіцієнт зміни валових продажів;
- прибутковість продажів.
- маржинальність продукції
Маржинальність продукції можна визначити як різницю між загальним прибутком від продажу товару і змінними витратами:
Маржинальність = Загальний прибуток від реалізації – Змінні витрати.
Формула маржинальності дозволяє розраховувати показник при поділі постійних і змінних витрат. Постійні витрати зберігаються навіть у разі припинення випуску продукції. До таких витрат належать:
- погашення кредитних зобов’язань;
- плата за оренду;
- деякі податкові платежі;
- зарплата співробітників бухгалтерії, відділу кадрів, персоналу з обслуговування.
Якщо вклад на покриття дорівнює сумі постійних витрат, кажуть про досягнення точки беззбитковості. У ній обсяг реалізації товару такий, що компанія може повністю окупити всі витрати на виготовлення продукту, не розраховуючи на отримання прибутку.
Розрахунки основних коефіцієнтів в рамках маржинального аналізу
1. Розрахунок коефіцієнта маржинального доходу являє собою відношення такого доходу до виручки:
КМД = (Виручка – Змінні витрати) / Виручка;
Такий коефіцієнт показує, яка в виручці частка, яка йде на забезпечення прибутку та покриття постійних витрат. Зростання показника враховується як позитивний фактор. Підвищити коефіцієнт можна шляхом підвищення відпускних цін або за допомогою зниження змінних витрат.
2. Коефіцієнт зміни валових продажів показує, як змінюється обсяг валових продажів за поточний період по відношенню до розміру валових продажів попереднього періоду:
КВП = (Виручка за поточний період – Виручка за минулий період) / Виручка за минулий період;
Слід враховувати, що інфляційна складова, що міститься в показнику може внести певні спотворення в отримане значення.
3. Коефіцієнт валової маржі (валового доходу). За нього приймається різниця між виручкою підприємства і змінними витратами.
КВД = Виручка – Витрати;
Даний показник дозволяє оцінювати прибутковість продажів підприємства. Валовий дохід покликаний покрити витрати, які залежать від загального управління підприємством і реалізації готової продукції. Валовий дохід забезпечує підприємству прибуток.
Необхідно пам’ятати, що термін «валова маржа» в європейській і вітчизняній системах обліку розуміється по-різному. В умовах української економічної дійсності під валовий маржею розуміється розрахунковий показник, який відображає внесок підприємства у вирішення питань з отриманням доходів і покриттям витрат. За однією цієї величини можна скласти уявлення про фінансовий стан компанії.
У європейській обліковій системі валова маржа – це відсоток від доходів, які отримані в результаті продажу. При цьому враховується дохід, який залишається в фірмі після обліку прямих витрат, що йдуть на виробництво продукції, що підлягає реалізації. Іншими словами, в українській економіці під валовий маржею розуміється прибуток, а в Європі цей показник показаний у відсотках.
Як збільшити маржинальність?
Способи збільшення рівня маржинальності схожі на способи підвищення рівня прибутку або доходів. Сюди слід віднести:
- участь в тендерах;
- збільшення випуску продукції;
- розподіл постійних витрат між значними обсягами продукції;
- оптимізація застосування сировини;
- пошук нових ринкових секторів;
- інноваційна політика в сфері реклами.
Особливості аналізу маржинальності
Дуже часто маркетингові стратегії вибудовуються на аналізі показника маржинальності. Маржа служить одним з центральних факторів прогнозу прибутковості, розробки політики в області цін і рентабельності маркетингових заходів. Маржинальний прибуток нерідко іменується валовим прибутком. Так чи інакше, але вона визначається як різниця між прибутком від продажу продукту і витратами на процес виробництва.
Інша назва даного поняття – сума покриття, яка визначається як частка виручки, безпосередньо йде на формування прибутку, а також на покриття витрат. Основна ідея полягає в тому, що збільшення прибутку комерційного підприємства знаходиться в безпосередній і прямий залежності від темпів відшкодування витрат на виробничі потреби.
Розраховується маржинальність зазвичай на одиницю продукту. Такий підхід дозволяє зрозуміти, чи має сенс очікувати зростання прибутку за рахунок випуску додаткових одиниць товару. Індекс, що розраховується показник маржинального прибутку не розглядається як загальна характеристика економічної структури, хоча він і дозволяє визначити вигідні і збиткові види продукції з точки зору граничної прибутку від їх випуску і реалізації.
Слід пам’ятати, що формули для розрахунку маржинальності можуть мати деякі відмінності в залежності від асортименту продукції, що випускається підприємством. Диференційований підхід до обчислень дозволяє з’ясувати, який вид товару приносить фірмі найбільший прибуток і, отже, відмовитися від витрат ресурсів на виготовлення товарів, дохід від реалізації яких невеликий або зовсім відсутній.
Показники маржинального прибутку також дозволяють прийняти рішення про обсяги випуску тієї чи іншої продукції. Це питання актуальне насамперед для тих видів товарів, при виготовленні яких застосовують однотипні технології і однорідні матеріали.
При веденні справ на валютному ринку нерідко використовується термін «вільна маржа». У контексті торгівлі валютою це поняття розглядається як різниця між активами і заставним забезпеченням. Вільна маржа – сума коштів на рахунку, які не мають відношення до зобов’язань. Біржовий спекулянт може вільно розпоряджатися цими коштами при проведенні операцій (наприклад, для відкриття позицій).
Поняття «маржа» і «маржинальність» використовуються для ефективного ведення бізнес-процесів. Аналіз маржинальності і пов’язаних з нею показників рекомендується проводити перед прийняттям відповідальних рішень в області маркетингової політики підприємства. Менеджмент, що ігнорує дані поняття, буде зазнавати труднощів у прийнятті маркетингових рішень. Виявляючи параметри, пов’язані з маржинальністю, мають на меті розрахувати показники приросту продажів і визначити напрямок руху випущених товарів. Дана економічна категорія незамінна в банківській, страховій та торговельній діяльності.
