Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, постачання товарів, надання послуг, передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Об’єкт основних засобів – це:
- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;
- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;
- відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають спільні пристосування для їх обслуговування, управління та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс – певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно;
- інший актив, який відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством
Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт цих основних засобів.
Наведені вище формулювання дозволяють трактувати поняття “об’єкт основних засобів” досить широко і враховувати особливості його використання. Для того, щоб вести облік основних засобів, стандарт 7 дає нам такі базові визначення:
Амортизація – систематичний розподіл вартості необоротних активів, яка амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
Вартість активу, що підлягає амортизації – первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
В якості примітки рекомендую все-таки в обліковій політиці підприємства записати, що ліквідаційна вартість основних засобів приймається рівною нулю. Це позбавить Вас від головного болю при податкових перевірках і спростить облік. Крім того, на великих підприємствах ймовірність виникнення помилок лінійного персоналу сильно зменшиться.
Група основних засобів – сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Зменшення корисності – втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного компенсації.
Знос основних засобів – сума амортизації об’єкта основних засобів з моменту початку його корисного використання.
Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх реалізацією (ліквідацією).
Подібні об’єкти – це об’єкти, які мають однакове функціональне призначення та однакову справедливу вартість.
Первісна вартість – історична (фактична) собівартість необоротних активів, яка визначається як сума сплачених грошових коштів або справедлива вартість інших об’єктів, переданих (витрачених) для придбання (створення) необоротних активів.
Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки.
Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
Останнє зауваження досить важливе. Його потрібно застосовувати для основних засобів, експлуатація яких має обмеження, пов’язані з ресурсом або можливостями самих основних засобів. Наприклад, будівля має паспортний термін експлуатації – десять років. Саме це і буде корисним терміном її використання, незважаючи на те, що він, теоретично, може бути продовжений.
Незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи – капітальні інвестиції в будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об’єктів необоротних матеріальних активів, введення яких на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.
Саме виходячи з цього формулювання в процесі практичного ведення бухгалтерского обліку основних засобів, бухгалтеру слід спочатку прибуткувати основні засоби як незавершені інвестиції, а лише потім, після отримання акту введення в експлуатацію основних засобів, прибуткувати їх як основні засоби. Це позбавить Вас від необхідності роздумувати, що ж робити, коли дата балансу наступила, а акт введення в експлуатацію, наприклад, верстата, у Вас відсутній. Особливо це важливо для виробничих підприємств, оскільки акт введення в експлуатацію одночасно є підтвердженням, що дотримані всі вимоги техніки безпеки і охорони праці.
Чиста вартість реалізації необоротного активу – справедлива вартість необоротного активу за вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.
Класифікація основних засобів
Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються на наступні групи:
1. Основні засоби
- Земельні ділянки
- Капітальні витрати на поліпшення земель
- Будинки, споруди та передавальні пристрої
- Машини та обладнання
- Транспортні засоби
- Інструменти, пристосування, інвентар (меблі)
- Тварини
- Багаторічні насадження
- Інші основні засоби
2. Інші необоротні матеріальні активи
- Бібліотечні фонди
- Малоцінних необоротних матеріальних активів
- Тимчасові (нетитульні) споруди
- Природні ресурси
- Інвентарна тара
- Предмети прокату
- Інші необоротні матеріальні активи
3. Незавершені капітальні інвестиції
Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, які входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.
На останню фразу прошу звернути увагу особливо – це значить, що головний критерій приналежності до необоротних активів – термін використання, а ось розподіл на малоцінні предмети та основні фонди – питання облікової політики підприємства.
