Виготовляючи матеріальні блага, людина впливає на природні об’єкти, надає їм потрібну форму, після чого вони стають придатними для задоволення потреб. У цьому процесі людям допомагають найрізноманітніші елементи і умови, які мають вирішальний вплив на кінцевий результат. Ці умови відносять до факторів виробництва.


Поняття факторів виробництва

Основні причини виробничої діяльності та умови, в яких відбувається створення економічного продукту, називають факторами виробництва. Вони є в певному сенсі рушійними силами виробництва, складовою частиною виробничого потенціалу.

У найпростішому випадку під факторами виробництва розуміють тріаду «праця, земля, капітал», яка втілює в собі трудові і природні ресурси, які беруть участь у створенні продукту. Останнім часом в якості одного із значущих чинників називають підприємництво. Однак і такий перелік не буде вичерпним.

У марксизмі в умови виробництва включають робочу силу, предмет і засоби праці, розглядаючи особисті і речові фактори. До особистих відноситься вся сукупність здібностей людини до трудової діяльності. До речовим марксистська методологія зараховує кошти виробництва, зведені в складну систему, в якій особливе місце відведено організації виробництва і технології. Під останньою слід розуміти взаємодію між усіма факторами виробництва.

Основні фактори виробництва в маржинальній теорії:

  • природні ресурси;
  • праця;
  • капітал;
  • підприємництво;
  • науково-технічний фактор.

Природний фактор

У природному факторі втілюються природні умови, в яких протікають виробничі процеси. Як джерела сировини і енергії, корисні копалини, земля, вода, повітря, рослинний і тваринний світ. Будучи фактором виробництва, природне середовище дозволяє використовувати при виготовленні продукту природні багатства, що слугують сировинним матеріалом. Все різноманіття матеріальних продуктів виробляється на основі такої сировини.

Енергетичною основою виробництва служать Земля і Сонце. Одночасно планета стає виробничим майданчиком, на якій можна побачити засоби виробництва, де трудяться працівники.

Одним з найбільш унікальних ресурсів в даний час стала земля, адже її пропозиція обмежена. Цей вид матеріальних умов виробництва являє собою територію, де є природні ресурси і корисні копалини. Корисність земельного ресурсу оцінюється її здатністю бути придатною до проведення землеробських робіт і до біологічного відтворення.

Природний фактор виступає в тріаді як пасивного компонента. Однак в ході перетворень об’єкти природи переходять в основні засоби виробництва і поступово знаходять активну роль. У деяких факторних економічних моделях природний фактор враховується в неявній формі, що аж ніяк не зменшує ступінь його впливу на виробничі процеси.

Трудовий фактор

Праця представлена в ряді чинників виробництва в якості елемента, який покликаний ініціювати виробничий процес. Дана категорія представлена ​​працею працівників, які безпосередньо беруть участь у створенні благ. У понятті «праця» при цьому втілюється різноманітне число видів діяльності, яка спрямовує виробництво і супроводжує його на всіх етапах. Праця складається в безпосередній участі людини в перетворенні ресурсів (енергії, речовини, інформації). Люди вносять вклад в процес виробництва, витрачаючи фізичні та розумові зусилля. Свою працю привносять в виробничий процес всі його учасники, кожна форма праці в кінцевому підсумку впливає на результат.

У макроекономічних моделях, які використовують ресурсний підхід, при розгляді основних факторів виробництва часто виділяють не працю як таку, а трудові ресурси, тобто працездатне населення або загальну чисельність тих, хто зайнятий у виробничій діяльності. Важливо розуміти, що трудовий фактор проявляється в тому числі і в якості праці, в його ефективності, у трудовій віддачі.

Праця – найбільш важлива економічна категорія, оскільки її витрати визначають ефективність усталеною організації виробництва. Через трудову діяльність людина активно впливає на предмет праці. Інтенсивність трудового процесу впливає на трудомісткість і кількість часу, що витрачається на виготовлення продукту. Ці дані дозволяють виявити проблеми, з якою стикається виробництво.

Кількість робочої сили визначає інші економічні категорії – рівень безробіття і зайнятість. Структура робочої сили включає в себе всіх людей, що так чи інакше беруть участь у виробництві відповідно до своїх трудових навичок. Людська діяльність має особливість: робоча сила формується роками, вона вимагає безперервного відновлення. Для успішної трудової діяльності працівник повинен підтримувати корисні навички і завжди бути в потрібній фізичній формі.

Капітал як фактор виробництва

Під капіталом розуміють засоби виробництва, які задіюються і безпосередньо беруть участь у виготовленні економічного продукту. Капітал може виступати в виробничій діяльності в найрізноманітніших формах; різними можуть бути і способи його обліку. Якщо людська праця створює лише умови для виробництва, то капітал стає метою, призначенням і способом існування виробничої діяльності. Тому капітал за значимістю часто ставлять вище праці.

Даний фактор позначається як у фізичному, так і в грошовому капіталі. Фізичний капітал – це основні засоби виробництва. Оборотні кошти також стають найважливішим матеріальним ресурсом і джерелом діяльності з виробництва економічного продукту. У довгостроковій перспективі фактор включає в себе і капіталовкладення.

Якщо коротко, то до капіталу належать будь-які види майна, які використовуються для отримання прибутку. Саме з цією метою з моменту появи індустріального суспільства в ньому широко використовуються інвестиції (капіталовкладення), що направляються у виробництво. У своїй матеріально-речовій формі вкладені кошти перетворюються в основні фонди і стають факторами виробничого процесу.

За оцінками ряду економістів, після праці капітал займає друге місце серед інших умов успішності економічної діяльності. Останнім часом все частіше виділяють людський капітал, включаючи в нього знання, вміння, навички, професійний досвід, якими володіє працівник. Інші дослідники не вважають за доцільне вводити таку категорію, оскільки її зміст багато в чому охоплюється трудовим фактором.

Підприємництво як фактор виробництва

Підприємницька активність і ініціатива сприятливим чином позначаються на результатах виробничої діяльності. Складність полягає в тому, щоб кількісним чином встановити ефект від впливу даного чинника. Виміряти такий вплив вкрай важко. Тому про даний фактор судять, як правило, виключно в якісному плані. Значення підприємницької активності в тому, що вона збільшує і підсилює віддачу трудового фактора.

Підприємницька здатність полягає в умінні об’єднати всі фактори виробництва з метою створення продукту при максимальній ефективності діяльності. Бути підприємцем означає:

  • вміти приймати рішення;
  • йти на розумний ризик;
  • бути здатним організувати працівників на виконання завдань.

Основні фактори виробництва та види доходу

Кожен з головних виробничих факторів створює певний вид доходу:

  • праці відповідає заробітна плата;
  • землі – рента;
  • капіталу – відсоток;
  • підприємництву – прибуток.

Науково-технічний рівень виробництва

З розвитком науки в число виробничих факторів стали додатково включати і науково-технічний рівень виробництва. Він висловлює ступінь технологічної оснащеності виробництва, його технічної досконалості. Вплив цього фактора поширюється на зростання продуктивності праці і ефективність використання капіталу. Науковий і технічний прогрес сприяють підвищенню попиту на продукцію і збільшенню обсягу продажів.

У даній категорії нерідко розглядають також інноваційну діяльність. Запроваджене у виробництво технологічне нововведення дуже часто стає тим фактором, який дозволяє якісно поліпшити виробничий процес і дає можливість вивести на ринок принципово нові продукти.

В умовах становлення постіндустріального суспільства суттєвим фактором виробництва стає інформація. Це один з найбільш важливих ресурсів, який відбивається на економічних процесах. Інформаційні ресурси знаходять застосування в будь-яких частинах системи продуктивних сил, стаючи складовим елементом живої праці.